Доброго ранку! Для мене велика честь знаходитися тут, поруч з Президентом України Володимиром Зеленським, вперше з моменту, коли я головую на зустрічі Європейської Ради. Під час цього засідання ми зосередимося на двох головних питаннях: передусім обговоримо Україну, а потім Європу у світі.

Щодо України, ми повинні бути абсолютно чіткими: ви можете розраховувати на нашу повну й непохитну підтримку – щоби це нам не коштувало і доки це буде потрібно. Зараз, під час війни, і в майбутньому – коли буде досягнуто миру. Також одного дня ми будемо раді вітати вас тут, як члена Європейського Союзу. Ми працюватимемо над цим разом з вами; також ми працюватимемо над тим, аби здобути всеосяжний, справедливий та довготривалий мир.

Війна, що наразі триває в Україні, проти українського народу, відбувається на європейській землі. Однак на кону – універсальні принципи, закладені у Статуті ООН. Йдеться, зокрема, про право на самовизначення, територіальну цілісність та право на те, аби мати безпечні кордони. Саме через це, ця війна стосується не лише України, не лише самої Європи; вона зачіпає міжнародне право. Таким чином, міжнародне право має перемогти, а вторгнення – зазнати поразки.

Друге питання порядку денного – це Європа у світі. Ми живемо не у біполярному світі, радше – у багатополярному. Не існує глобального півдня, адже південь є множинним – так само як і північ. Ми маємо дивитися за межі Європи, охоплюючи різні континенти і плекаючи надпотужну глобальну мережу з усіма нашими партнерами по всьому світу – від Нової Зеландії до Бразилії.

Такий підхід є вкрай важливим задля нашого спільного миру та процвітання, заради розв’язання наших глобальних проблем; це стосується таких викликів, як зміни клімату, управління океанами, а також розвитку й розбудови нової міжнародної архітектури – беручи на себе керівну роль щодо цього вкрай складного питання, яке стосується глобального боргу у менш розвинених країнах.