Виголошений текст може відрізнятися

Добрий день, 

30 жовтня Колегія комісарів ухвалила Пакет розширення 2024 року, який я представив спільно з Комісаром Олівером Варгеї, і ми прокоментуємо його вам прямо зараз.

Крім того, Колегія отримала звіт від колишнього Президента Фінляндії Саулі Нііністьо щодо посилення європейської готовності та нашої обороноздатності – як із цивільної, так і з військової перспективи.

Мені відомо, що Президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн представила цей звіт спільно з колишнім Президентом Нііністьо сьогодні вранці. У документі запропоновано комплексний і практичний підхід до питання, що стане пріоритетним на порядку денному: підготовленість і здатність до гарантування нашої безпеки й оборони. У звіті окреслено вразливі місця Європейського Союзу та країн-членів, а також надано великий перелік рекомендацій, які будуть ретельно вивчені для підготовки до широкого спектра загроз.

Тепер перейдемо до теми цієї пресконференції. Разом із Комісаром Варгеї ми представимо вам п’ятий – і фінальний – Пакет розширення від цього складу Колегії комісарів.

Протягом останніх п’яти років ми зіштовхнулися з небаченими раніше викликами у сфері охорони здоров’я, довкілля та безпеки.

Майже тисячу днів тому Росія розпочала повномасштабну війну проти України, якою чітко дала зрозуміти, що становить екзистенційну загрозу для Європи.

Зараз, як ніколи раніше, членство в Європейському Союзі є стратегічним вибором.

Альтернативи можуть здаватися привабливими у короткостроковій перспективі: кредити без зайвих питань, високі відсоткові ставки або ж фальсифікація виборів – легкі рішення зараз можуть призвести до складних наслідків у довгостроковій перспективі.

Ми представляємо детальну оцінку ситуації в країнах, які прагнуть стати членами Європейського Союзу. В її основі лежать індивідуальні зусилля країн; вона ґрунтується на їхніх досягненнях, де верховенство права є головним критерієм.

Країни, які приєдналися до Європейського Союзу 20 років тому – я в той час обіймав посаду Президента Європейського Парламенту, а тому чудово це пам’ятаю, – своїми соціально-економічними успіхами продемонстрували, що подолання короткострокових викликів прокладає шлях до довгострокових переваг.

За останні п’ять років переговори про членство в ЄС повернулися на перше місце порядку денного Комісії.

Ще у 2019 році було 5 країн-кандидатів на вступ до Європейського Союзу. Сьогодні їх 9 і 1 потенційний кандидат. Тобто 10 країн, що вдвічі більше. Це є свідченням того, що Європейський Союз діє як магніт, притягує людей і сусідів, притягує людей і країни.

Поступова інтеграція триває, громадяни країн-кандидатів отримують відчутні переваги вже зараз. Вони не мусять чекати до кінця, щоб отримати все відразу. Це процес; і в його межах переваги є реальними, а громадяни відчувають їх щодня.

Це передбачає доступ до програми Erasmus+ та інших дослідницьких і культурних програм. Від 2024 року громадянам країн Західних Балкан не потрібні візи, щоб потрапити до Європейського Союзу. Ми розробили Плани зростання – Комісар Варгеї детально про них розповість – для Західних Балкан та Молдови, а також Програму підтримки України «Ukraine Facility», що заохочують реформи, в основі яких лежить верховенство права.

Наразі ми також працюємо над зміцненням зв’язків у зовнішній та безпековій політиці, залучаємо наших партнерів до реалізації ключових пріоритетів, твердо відстоюємо наші цінності для забезпечення регіональної стабільності та захисту глобального порядку. Адже наш Союз повинен не тільки розширюватися, але й ставати сильнішим.

Можна стати більшим, але не сильнішим. Розмір не гарантує силу. Ми хочемо і того, й іншого: прагнемо об’єднати наших сусідів і разом стати сильнішими.

Неможливо підтримувати зв’язки з Росією або намагатися вести бізнес як і раніше, й сподіватися на членство у Європейському Союзі. Треба вибирати одне з двох.

Упродовж років ми спостерігали, що узгодженість із нашою Спільною зовнішньою та безпековою політикою є найвизначнішим показником того, що країни-кандидати поділяють наші цінності та геополітичну орієнтацію.

Деякі з наших партнерів повністю відповідають нашій Спільній зовнішній та безпековій політиці. Серед них Північна Македонія, Албанія, Чорногорія, Боснія і Герцеговина та Косово, які це роблять за власною ініціативою.

Україна та Молдова помітно просунулися в цьому напрямі.

Перш ніж передати слово Оліверу Варгеї, який надасть детальнішу інформацію, дозвольте мені виділити кілька особливостей деяких країн.

Коротко зупинюсь на актуальних питаннях – країна за країною, – починаючи з тієї, яка перебуває у центрі уваги, а саме Грузії.

У Грузії відбулися парламентські вибори, які супроводжувалися серйозними порушеннями. Їх необхідно розслідувати та розв’язати це питання у прозорий та незалежний спосіб.

Я не перераховуватиму ці порушення, називаючи одне за одним, але їх багато – і деякі з них є серйозними.

Важливо зазначити, що незалежні спостерігачі не визнали вибори вільними та справедливими. Однак і не навпаки. Отже, маємо ситуацію, яка вимагає розслідування, щоб з’ясувати, що сталося, якими є масштаби порушень і як це позначилося на результатах виборів.

Це закріплює тенденцію останніх місяців, коли дії грузинської влади віддаляли країну від Європейського Союзу, його цінностей і принципів.

Наш звіт пропонує чіткий шлях для відновлення взаємодії – за наявності політичної волі з боку уряду Грузії. Ми пропонуємо чіткі кроки для відновлення взаємодії на шляху до Європейського Союзу.

Першими ознаками готовності грузинського уряду взяти на себе конкретні зобов’язання стало би скасування закону «Про прозорість іноземного впливу», який негативно впливає на громадянське суспільство та медіа, а також закону про так звані «сімейні цінності» – адже дискримінація не є цінністю в родині Європейського Союзу.

Дуже важливо уважно стежити за подіями, що відбуватимуться найближчими днями стосовно розслідування та з’ясування порушень, які були помічені спостерігачами за виборами.

Україна продовжує впроваджувати ключові реформи, попри жорстоку загарбницьку війну. Українці ведуть дві битви одночасно: одну – на полі бою, справжню війну, а іншу – прагнучи провести реформи, необхідні для отримання членства в Європейському Союзі. Ми підтримуватимемо Україну на обох фронтах, в усіх вимірах і відповідно до наших безпекових зобов’язань, підписаних у червні.

Я кажу про безпекові зобов’язання, тому що членство в Євросоюзі є найвищою гарантією безпеки, яку ми можемо запропонувати Україні.

Щодо Косова та Сербії, дозвольте згадати про роботу, яку ми проводимо в межах Діалогу. Повірте, роботи дуже багато. Ми розв’язали питання номерних знаків та забезпечили їх взаємне визнання Косовом і Сербією. Нам вдалося скасувати документи на в’їзд та виїзд, що нарешті дозволило громадянам Сербії та Косова вільно перетинати кордон. Це важливі досягнення, які далися нам нелегко.

Ми поклали край нерегульованому використанню енергії на півночі Косова, яке тривало 20 років. Торік було укладено Угоду про шлях до нормалізації відносин та імплементаційний додаток до неї, так звану Охридську угоду. На жаль, її впровадження досі не розпочато. Як для Сербії, так і для Косова, шлях до членства і прогрес у Діалозі за сприяння Європейського Союзу, покликаний нормалізувати відносини, мають йти пліч-о-пліч. Неможливо досягти одного, не роблячи іншого. Прогрес на шляху до ЄС і рішення в межах Діалогу є взаємозалежними та взаємодіючими. Вони вимагають зусиль, але, врешті-решт, важка праця винагороджується великими вигодами для людей. Я сподіваюся, що ця Охридська угода, якої так важко було досягти, буде втілена, прокладаючи шлях до нормалізації та членства в Європейському Союзі. Повторю: один крок вимагає іншого.

Кілька слів про Туреччину. Я багато працював над тим, щоб розвернути негативну спіраль у наших стосунках. Спочатку все було значно складніше, ніж сьогодні.

Ми поновили співпрацю у сферах, що представляють взаємний інтерес. Зрештою, Туреччина є країною-кандидатом, геополітична важливість якої суттєво зросла.

За чинних обставин Туреччина має важливе значення, оскільки нинішній геополітичний контекст є найскладнішим, який ми спостерігали протягом тривалого часу.

Європейські громадяни очікують, що Європейський Союз буде здатний діяти, забезпечувати стабільність і співпрацю в наших сусідніх регіонах, на наших прилеглих територіях. Якщо ми не в змозі це зробити в зоні нашого безпосереднього сусідства, то вкрай важко повірити, що ми зможемо це зробити у віддалених частинах світу.

Ми не стоїмо й не стоятимемо осторонь. Для нас питання розширення також залишається в центрі нашого геополітичного підходу. Це чітка позиція Європейської Комісії, членом якої я маю за честь бути.

На цьому я передаю слово комісару Оліверу Варгеї, який, безсумнівно, представить більше точних і цікавих деталей.

Виступ Єврокомісара Варгеї

Дуже Вам дякую, добрий день.

Я вважаю, що сьогодні ми не лише презентуємо останній звіт про розширення цього складу Комісії, але також маємо трохи озирнутися назад і подивитися на досягнуте. Ми обговорювали це в Колегії комісарів.

Я намагався надати ширший огляд колегам і хочу також поділитися ним з вами.

Якщо є щось, що, на мою думку, має бути чітко зрозумілим з самого початку, то це те, що саме цей склад Комісії невпинно працював над тим, аби повернути питання розширення до порядку денного. Не лише задля його обговорення, але й для досягнення прогресу в цьому питанні.

Разом із країнами-членами нам вдалося цього досягти. Я вважаю, що розширення входить до трійки найважливіших питань, які сьогодні обговорюють наші лідери.

Це пов’язано не лише зі складним геополітичним ландшафтом навколо нас, який швидко змінюється, але й з тим фактом, що розширення відповідає інтересам Європи.

Якщо можна зробити один висновок з усього, що відбувається навколо нас, то це саме підтвердження того, що чотири країни, які відреагували на війну на нашому континенті миттєвою відповіддю, подаючи заявки на вступ до ЄС, – потраплять до Європейського Союзу.

Вони подали заявки на вступ, бо вважають членство довгостроковою гарантією миру, стабільності, безпеки та процвітання. І тепер ми маємо показати їм, що це дійсно так.

У 2020 році, коли ми переглянули методологію розширення – і це був перший і, можливо, найважчий крок – ми зробили, я вважаю, дуже важливу зміну в підході.

І головним принципом, який ми хотіли відновити, була довіра до всього процесу. Оскільки її було дещо підірвано повідомленнями про те, що розширення не буде через неспроможність тричі поспіль ухвалити рішення щодо початку переговорів про вступ, а також через відсутність процесу, здатного забезпечити прогрес у цьому питанні. Отже, зважаючи на це, як на мене, ми пройшли дуже довгий шлях.

Високий представник/Віцепрезидент Боррель вже згадував, скільки країн-кандидатів ми маємо сьогодні, скільки країн ведуть переговори. Якщо озирнутися назад у 2019 рік, то ми майже подвоїли цифри, які мали тоді.

У нас є не лише нові країни-кандидати, але й низка країн, які зараз ведуть переговори про вступ. У нас є шість країн, які ведуть переговори про членство з можливістю приєднання сьомої – оскільки ми маємо рішення Європейської Ради про початок переговорів про вступ із Боснією і Герцеговиною, – що свідчить про наявність прогресу, який може означати, що наприкінці наступного мандату Комісії ми могли би спостерігати процес розширення.

Однак для цього недостатньо дивитися на політичні процеси; потрібно також враховувати, як відбувається реальна інтеграція, інтеграція на місцях.

Але якщо я розгляну лише цей рік – чи радше цей звітний період, тобто з вересня 2023 року по вересень цього року, – то ви побачите не стільки те, на що сподівалися у звіті щодо досягнутого прогресу, але й всі ті рішення, які Рада змогла ухвалити на основі нової методології.

Нарешті дуже важливі рішення.

Пам’ятаєте, у листопаді 2023 року ми запропонували відновити наші відносини з Туреччиною.

Ми зробили це разом з Високим представником/Віцепрезидентом. Він також зазначив, що ми досягаємо значного прогресу в цьому питанні, і що зараз ми стаємо свідками того, як формується інше бачення в обох сторін, що вже приносить прямі вигоди обом.

У грудні Європейська Рада схвалила нашу пропозицію розпочати переговори про вступ до ЄС з Україною та Молдовою, а також надати статус країни-кандидата Грузії.

У січні громадяни Косово отримали право безвізового в’їзду до Європейського Союзу.

У березні лідери схвалили нашу пропозицію дати зелене світло переговорам про вступ для Боснії і Герцеговини, забезпечивши у такий спосіб необхідні рішення для подальшого просування з цією країною.

У червні – знову ж таки на основі наших пропозицій – Рада ЄС змогла провести перші міжурядові конференції з Молдовою та Україною і розпочати фактичні переговори про вступ.

Також у червні ми провели першу міжурядову конференцію з Чорногорією, де розпочали фінальну фазу переговорів про вступ. Це означає, що ми проклали шлях до початку закриття розділів із Чорногорією, що відкриває можливості для фактичного завершення переговорів про членство.

Минулого місяця, а точніше цього місяця, ми відкрили перший кластер на міжурядовій конференції з Албанією.

Це лише цього року.

Я вважаю, що це чудове зобов’язання з боку країн-членів, і я також дуже пишаюся і радий бачити, що всі наші пропозиції були підтримані Радою ЄС.

Зараз, звичайно, це дуже цікаво тут, у Брюсселі, але якщо ви запитаєте людей на вулицях країн-кандидатів, їх цікавитиме дещо інше: коли і як їхні країни стануть частиною нашої економічної та соціальної системи, нашої економіки добробуту, і коли та як вони зможуть користуватися всіма перевагами членства.

І в цьому питанні Колегія теж пройшла довгий шлях. Для нас було пріоритетом мати під рукою нові інструменти, щоб почати зменшення розриву в економічному та соціальному розвитку між Західними Балканами та Європейським Союзом або країнами Східного партнерства та Європейським Союзом.

Саме тому економічний та інвестиційний плани були запропоновані вже на початку мандату.

Що стосується Західних Балкан, то ми мобілізуємо третину ВВП всього регіону – 30 мільярдів євро.

І я також був дуже гордий представити результати реалізації цих планів, де, я вважаю, ми працюємо досить добре в межах бюджету Європейського Союзу.

Якщо говорити про Балкани, то ми виконали план майже на 60%. Ми вже інвестували понад 17 мільярдів євро безпосередньо в економіку цих країн.

Щодо Південного сусідства, ці показники ще вищі – це 86%, якщо ми дивимося на Східне – ми говоримо приблизно про 77%.

Це  свідчить не лише про потребу Європейського Союзу бути активнішим на цих територіях і просувати Європу у цих регіонах, але й про вияв активної залученості й міцної приналежності у всіх тих трьох регіонах, де ми проводили активну політику увесь цей час.

І наприкінці мандату, ще цього року, ми також створили додаткові інструменти для Західних Балкан, Молдови та України, щоб фактично прискорити їх у проведенні реформ.

Це або План зростання, або План для реалізації програми «Ukraine Facility», залежно від країни.

Завдяки Плану зростання ми дали можливість країнам Західних Балкан, Молдові, а також Україні за допомогою Програми підтримки України «Ukraine Facility» завершити реформи, підготувати все необхідне та стати членом до кінця наступного мандату.

Я вважаю, що з цими інструментами ми, Європейська Комісія, зробили все можливе для того, аби наступна Комісія була Комісією з розширення.

Я міг би зосередитися на кожній країні, але, мабуть, залишимо це для запитань.

Я вже й так забагато говорю.

Дякую.